Якось Ісаак Башевіс Зінґер назвав Кнута Гамсуна батьком модерної літератури. Але його сміливо можна назвати також і батьком постмодерної літератури. Адже, після виходу у світ, в 1890 році, роману "Голод", Кнут Гамсун став фундатором роману, який передбачає все: від жахливого абсурду Кафки до сухої апатії екзистенціалістів, і навіть до автобіографічних досліджень Чарлза Бууковскі
Але, не дивлячись на усі заслуги, сьогодні Кнут Гамсун продовжує залишатися письменником, якого стараються уникати і зайвий раз не згадувати. І це не тому, що його твори втратили актуальність чи значимість, тут якраз усе навпаки, справа у тому, що письменника замовчують через його політичні погляди.
Як би там не було, але замовчування геніального письменника, в плані освіти, не приведе ні до чого хорошого. Адже він зіграв одну з ключових ролей в еволюції літератури та культури. І нерозуміння, замовчування або заперечення цього лише ускладнить розуміння сучасної літератури та культури.
У першій половині свого творчого життя Кнут Гамсун написав неймовірно новаторські твори: "Містерії", "Пан", "Вікторія", "Голод". Пізніше з-під пера автора вийшли романи "Плоди землі", за який він отримав Нобелівську премію в 1927 році, та "Коло замкнулось", що навіки вписані у золотий фонд світової класики.
А політичні погляди Кнута Гамсуна, які завжди були правими, викристалізувались у бачення "пан-Тевтонської єдності" і досягли своєї реалізації в підтримці нацистської партії, що спричинило повне знищення суспільного авторитету письменника. Але це зовсім не применшує значимості Гамсуна, як письменника. Адже літературний жанр роману, в його сучасному розумінні, багато в чому складається з того, що у нього заклав Гамсун і ніяка політична метушня цього уже не змінить. Сьогодні творчість Гамсуна і його ім'я поступово повертається у широке літературне середовище залишаючи політику в забутті, там де їй і місце.
нужен трафик на сайт
Коментарі
Дописати коментар