Без економічної свободи неможливе й існування національної культури

 Без економічної свободи неможливе й існування національної культури

    Свобода — це не якесь абстрактне поняття, що лежить десь у площині романтизму, свобода — це конкретна базова потреба, яка даючи волю індивіду, переносить його на поля інших, конкретних, прав та обов'язків. Такі права та обов'язки має навіть свобода у своєму найвищому прояві — творчості, в якій головним обов'язком є дотримання принципу: “не зашкодь!”

    На жаль, цього принципу можуть дотримуватися лише фінансово незалежні творці. А оскільки у сфері масової культури та медіа у нашій державі працюють переважно найманці великого капіталу, то і не дивно, що своїм продуктом вони лише розбещують та деморалізують людей, намагаючись, при цьому, активно і, дуже часто успішно, маніпулювати суспільною думкою, що раз за разом призводить до тієї політичної ситуації, яку маємо і, у свою чергу, спричиняє ті економічні негаразди, які кожен українець відчуває на своїй шкурі.

    Як бачите, економічна залежність митців, які творять медіаконтент, або культурні чи мистецькі явища — не приводить суспільство ні до чого доброго.

    Але суспільство сьогодні не готове створити сталих інституцій для підтримки митців, бо люди завжди ставляться з підозрою до творчих особистостей і радше фінансуватимуть відвертих мерзотників і паразитів, ніж людей, поступки яких неможливо контролювати, а для того щоб оцінити їхню роботу, потрібно докласти розумових зусиль. 

    Здавалось би, що в часи капіталізму, людина, творчість якої є вартісною, може легко забезпечити собі фінансову незалежність. Певною мірою так, але давайте не забувати про те, що до сьогоднішнього дня українська національна економіка є несформованою, безсилою і залежною від великих зовнішніх і внутрішніх приватних капіталів. А оскільки немає сильної національної економіки, то й національна культура не може бути економічно вигідною. У таких обставинах творчі люди стають нікому не потрібними та невигідними. Ні суспільство, ні держава не зацікавлені у розвитку глибокої національної культури, а митці залишені самі на себе і повинні самотужки торувати шлях до фінансової незалежності. A такий шлях — це шлях окремих ентузіастів, а на ентузіастах, як відомо, національної культури не збудувати.